Мікробіологія - точна наука. Шлях пізнання суті життя

До створення і опанування цього розділу знань людство йшло протягом багатьох тисячоліть.

В свої дитячі роки я люто ненавидів нудну науку біологію, і ботанку (більшою мірою), і зоологію (трохи менше, через величезне різноманіття тваринного світу, у книжках).
Бо в практичному сенсі вона зводилася до важких сільськогосподарських робіт, у колгоспі, радгоспі чи на садибі. Ще ж і батько був інвалідом війни, тому мені довелося дізнатися про важку фізичну працю дуже рано. І відчути її своїми руками та спиною.

Закінчився навчальний рік - в поле, на два тижні. На прополку "ботаніки". Інакше не отримаєш табель і не будеш переведений до наступного класу.
Настало перше вересня, то вже з наступного дня - в поле (або на тік), на місяць, на збір врожаю (кукурудзи, буряка, соняшника...). Заняття в школі все одно не розпочнуться, а про відсидітися дома й мови не було.

А дома (це ж село!) - своя "ботаніка", з весни до осені, то копаєш, то сажаєш, то полеш, то викопуєш, то збираєш і зберігаєш. А якесь різноманіття вносить "зоологія" - догляд за домашніми тваринами та птахами.

То які знання могла давати сільська школа, взагалі? Оті самі, побутово-ботанічні. Хіба що когось самого розпирала жага знань.

Але і шкільному курсі ботанічні знання вивчалися вкрай примітивно. То пшеничне зернятко у розрізі намалюй, то кількість ніжок довгоносика перерахуй, то відмінність між хрущем і бджолою поясни...
Я такого просто не міг полюбити!

Але я любив загальні знання, і всі гроші, зароблені восени в радгоспі, витрачав на підписку науково-популярної періодики: "Юный техник", "Техника молодежи", "Знание - сила", "Наука и жизнь". Коли батько став директором школи (а до того - завучем), з'явилася рідкісна можливість підписатися й на строго лімітовані (2-3 підписки на весь район) журнали "Радио" і "Советское фото".
Усе це коло знань я любив (як і шкільні предмети з точних наук), а біологію - ненавидів. І з нею, заодно, "літературу" і "історію", внутрішньо відчуваючи всю їх ідеологічну фальш.

Аж ось у моїх журналах з'явилися такі слова, як гени, генетика (одразу закльовані "передовою" радянською наукою), ДНК, РНК і хромосоми.
Це все звучало мало не як нецензурна лайка, але я одразу інтуїтивно (ще хлопчаком) відчув, що в цьому є щось справді наукове. І почав ціленаправлено відшукувати в книгарнях (Інтернетом же тоді ще й не пахло!) відповідеу тематичну літературу.

На жаль, моя шкільна вчителька біології (Г-ко Галина Сергіївна) порадила мені просто викинути "дурне" з голови. Що я на деякий час і зробив.

Періодично, раз на кілька років, повертався до цього питання, але був не в змозі самостійно розібатися навіть в питанні реплікації ДНК, знову надовго викидав "дурне" з голови. (І це при тому, що фізику і хімію я фанатично любив!).

Мій внутрішній психологічний бар'єр полягав у тому, що я не міг сприйняти, що з однієї ДНК можуть виникнути дві її точні копії.

Так тривало, аж доки мені в руки не потрапила книга Франка-Каменецького "Самая главная молекула", в серії "Библиотечка Квант". В ній було прямо вказано, що друга ДНК вибудовується з матеріалів довколишнього середовища, всередині самої живої клітини, яких там, як правило, вдосталь. А не виникає практично "з нічого", як, по суті, говорилося в усіх попередніх книгах.

Психологічний бар'єр був подоланий, і надалі я швидко опанував основи мікробіології, переконавшись, що вона така сама точна наука, як і хімія.
Основним підручником для мене, як і для студентів медичних вузів, стала "Біологічна хімія" Ю.Губського.
Хороша, змістовна, але перенасичена і через це надто сладна для початківців. Окрім того, зберігає деякі елементи світоглядної невизначеності, що абсолютно неприйнятно для мене. Та й орієнтована вона тільки на медиків. Має спеціфіку, потрібну тільки їм.

І тоді я вирішив написати власний підручник з мікробіології, який повинен був стати простим і зрозумілим кожному, хто просто вміє читати і знає хоча б початки хімії. І, разом з тим, допомогти пройти весь шлях цієх науки і дійти до усього, найголовнішого в мікробіології (ДНК, реплікація, гени, генетичний код і, як результат мутацій, - біологічна еволюція, живих клітин і цілих біологічних видів).

І це мені, здається, вдалося. З нуля, за потреби і при бажанні, за допомогою мого підручника предмет може бути освоєний за кілька тижнів (а то й днів).

Основні його фрагменти викладені в темах "ДНК, гены, белки", "Эволюция" та розташованих поруч з ними на цьому сайті.

Мій головний висновок: в природі все виникає й надалі перетворюється, транформується і розвиваєтья абсолютно самостійно, без будь-якого зовнішнього втручання.
Але хотілося б, щоб знайшовся хоча б хтось, хто прослідкував би усю (не таку вже й велику!) послідовність моїх думок на шляху до такого висновку.

Схоже, це ще одна моя нереалізована дисертація.

...І усією цією проблематикою (на стадії створення підручника) я займався одночасно з роботою на підприємстві і діяльністю в українському шоу-бізнесі (див. паралельні розділи презентації).

Нагору