.
Київський вальс (Ще одна, нова версія) ле
Чудове місто на дніпровських крутосхилах
Стоїть з прадавніх, ще з літoписних часів,
Де жде весни щораз Аскольдова могила
І де з Подолу чутен гомін голосів,
Де до Софії, до Михайла і Андрія
Ведуть стежки, що йдуть від Золотих воріт,
Де кожен знову знайде втрачену надію
Всіх попередніх, нелегких прожитих літ.
Приспів:
Сила і зрілість , віків поєднання,
Воля і мудрість сьогоднішніх днів,
Юності перші нестримні бажання -
Все це ти, Києве, мій!
Хай була гіркою доля,
Ти з негоди встав поволі,
І людьми здобута воля
Сповнена добрих надій!
Я звідси зaвжди їду зовсім неохоче,
А повертаюсь дуже радісно завжди,
Бо незабутні ті палкі травневі ночі,
Що привели колись давно мене сюди.
Люблю тебе душею всею, рідний Київ,
Нема того, що я б для тебе не зробив!
З тобою буду, скільки житиму, щасливий,
Хоч скільки б років я у Києві не жив!
2-й Приспів.
Сила і зрілість , віків поєднанн я,
Воля і мудрість сьогоднішніх днів,
Юності перші нестримні бажання
Все це ти, Києве, є!
Нами вже здобута воля,
Встав ти, Києве, поволі.
Хай щаслива буде доля,
Київ нам сил надає,
Київ нам сил надає...
Київ нам сил надає!ьову.
Цей вальс все ще очікує свого першого виконання, хоча його текст вже отримали, почергово, три найкращі співаки України. І навіть з варіантом мелодії (щоправда, невідомого композитора).
Нагору
|
| . |
.
Баллада о рыцаре (Пародійно піднесена)
Единственный в нашей округе трактир
Стоит под высокой скалой.
И рыцарь, державший свой путь на турнир,
Туда постучал на постой.
Ответил барону трактирщик косой:
"У нас не хватает перин.
Я Вас положу со своею сестрой –
Она не боится мужчин".
Но странные речи не слышал барон
(Ведь долог и труден был путь!),
Хоть на пол упасть срочно должен был он
И перед турниром вздремнуть!
Не знал он тогда, что за дева ждала
Его наверху, при свечи...
Худая молва между местными шла
О деве той, страшной в ночи...
Болтали, что ею, мол, кто-то владел,
Кто имено – уж позабыт!
Владел, а быть может, лишь только хотел,
Но сразу был кем-то убит...
Вот рыцарь наш поднялся наверх с трудом,
И под одеяло скользнул,
Не глянул, не тронул хранившую дом,
Свалился и тут же уснул…
Как только тяжелые веки сомкнул
Красавцу-барону Морфей,
Чудесным виденьем явилась к нему
Одна из прекраснейших фей.
Та фея была дамой сердца его,
Которой он верно служил,
И не было лучше ее никого
В том мире, в котором он жил!
По жилам горячая кровь полилась,
От страсти барон застонал…
А дева на локоть лишь приподнялась,
Подсунув поближе кинджал.
Свечу погасила, и латы сняла,
(А рыцарь и не замечал!)
Его оседлала, с наскоку взяла,
А он лишь кричал и стонал!
Промчались они в темноте по степям,
Меж гор, по равнинам, лесам…
А он представлял себя с лучшей из дам,
Ее возносил к небесам!
…Под утро пропел под трактиром петух,
И стихла погоня любви…
Чего ж наш красавец внезапно потух?
Зачем, отчего всё в крови?
Чего торжествует девица, поет,
И чем недоволен так брат?
Никто того рыцаря здесь ведь не ждет,
Не спросит, мол, кто виноват?
Никто, кроме разве что дамы одной,
Той самой, которой служил
Наш рыцарь, зашедший в трактир под скалой,
Где голову зря он сложил…
...Трубят трубачи уж к началу боев,
Турнир набирает разбег!
А дама (не вынесло сердце ее!)
В тот мир отошла… И навек.
* * * * * *
Окрім цієї версії балади, існують ще дві:
Рыцарь-бродяга (Из архива комиссара Мегрэ) та
Рецидивист-имитатор "Рыцарь" (Из записок следователя прокуратуры).
Нагору
|
| . |
.
Восемнадцать (Ностальгічна романтика)
Мне было 18 весен…
(Сей факт - теперь уж под вопросом!)
Я, игнорируя метель,
И дом, и теплую постель,
Торчал на ветренном пригорке
Не в «кролике», «лисе» иль «норке», -
В бушлате старого сукна…
Так ждать лишь в 18 можно,
Упрямо, но и осторожно,
Чтобы надежду не спугнуть,
К любви протаптывая путь!
Стоял я на морозной горке,
Судьбу свою считая горькой,
И ждал, чтобы пришла она…
Ей тоже было 18,
(Как раз пришла пора зазнаться!)
В тот вечер так и не пришла.
Я ждал, а милая спала…
В тепле, в уюте, под крылом
Морфея… (Я же – за углом!)
И снился ей какой-то принц…
С тех пор прошло по 18
Не раз уж, ежели признаться…
Немало я перевидал,
Меня бросали, я бросал…
Забыл(?) про горку и мороз,
Но в памяти своей пронес
Я пару вскинутых ресниц…
Написано під впливом дружнього запрошення в матеріал:
http://friends.uaportal.com/object/89258
Нагору |
| . |
.
"Молчание" о шашлыках! (Приємні спогади)
О многом в жизни разом вспоминаешь,
"Где лучше", думаешь, "у нас иль там?",
Когда на рынке что-то покупаешь
По 40 гривень каждый килограмм!
(Були й такі ціни у 2005-му! Правда, за курсом 5:1, тобто по 8 USD/kg свинини!)
Я просто надоел своим знакомым,
Рассказами уже давно достал,
В кафе, в столовой и под гастрономом,
Про шампура, про мясо, про мангал…
Поэтому не стану здесь трепаться,
Что и вчера я что-то закупал,
Как не пришлось с хозяйкой торговаться,
Как "это" я потом мариновал…
Рецепт в какой-то мере необычен,
(Его уж точно здесь не сообщу!)
Но для друзей, пожалуй, уж привычен,
Ведь их я угощать всегда хочу!
Я не скажу, где мы сегодня были,
Не сообщу, что делали мы там,
Под пыткой не признаюсь, что мы пили,
Тем более, по сколько "грамм".
Не стану говорить и о природе,
Про трепетно позеленевший лес,
О ясной и безоблачной погоде,
Про дым костра, дровишек звонкий треск.
Не стану вовсе я распространяться,
Об уникально бархатном вине,
Что стоило-таки вот так стараться,
"Их" на углях держа, (но не в огне!)
Нет смысла говорить про звон бокалов,
Ведь вместо них стучали стаканЫ…
……………
Жаль, в жизни дней таких довольно мало,
И их ценить без трепа мы должны!
(07.05.2005)
Нагору |
| |
.
Сонет для Світлани Тарабарової
(Один з трьох, для неї написаних, класичний, abba, abba, ccd, eed)
Ти – св ітлий янгол в сірім сьогоденні,
Та янгол той, що може йти з мечем,
Подати руку, вставити плече,
Протистояти зміїв силі темній.
Чужа біда – то справи не буденні,
Як і своя, тобі вона пече,
І ти летиш туди, де гаряче, -
На схід, в окопи, чи в міста південні.
Летиш в своїй тілесній оболонці,
Виблискуючи всім при яснім Сонці,
Несеш вогонь у будь-які світи,
Летиш на хвилі радіо в ефірі,
Звучиш в окопі, в школі, у квартирі,
Ти світиш нам, то й далі так світи!
Нагору |
| |
.
Сонет для Златы Огневич
(Один з двох, для неї написаних, класичний, abba, abba, ccd, eed)
Красива, грациозна, словно Сарра,
Блистальна, как будто бы Юдифь,
Ее увидев, каждый бы притих,
Хоть посреди восточного базара!
О ней никто не шепчет в кулуарах,
Поэт ей посвящает лучший стих,
Что предназначен только для двоих,
Написанный совсем не для пиара.
Она достойна жемчугов и злата,
Всего, чем тайская земля богата,
И Дионис, и Аполлон всегда при ней,
К ее ногам склонилась Терпсихора,
Поет она сильней иного хора,
Сравниться с нею мог бы лишь Орфей!
(12.01.2019)
Нагору |
| |
|
.
"Песня песен" Соломона
Чи не перша в наших краях спроба викласти класичний біблійний (старозавітний) текст у поетичній формі (російською).
В результаті текст вийшов досить "простий", зрозумілий і ясний, але передумови і його внутрішній, прихований зміст (кількість і статус персонажів, їх імена і місця подій) - предмет дискусій релігієзнавців, істориків, психологів і літераторів.
Кількість подібних (та чи більш вдалих?) поетичних спроб у всій і Європі, за усю її історію, не перевищує кількості пальців рук однієї людини.
Цю роботу я присвятив своїй улюбленій донечці Юлії Світловій.
Хто буде намагатися осягнути історичну сторону "Пісні", має прочитати і доволі складну передмову до неї. Краще - у розширеній ("стаціонарній") версії публікації, хоча й не зручній для смартфонів (через відносно малий розмір шрифтів та наявністю там одразу двох колонок), згідно з наданим (вже там, далі) внутрішнім переходом.
А починати можна й прямо тут.
Нагору
|
