"Книги - путеводители по цивилизации"
                                        А.Лаврухин

РОМАН ШУХЕВИЧ - НЕПРИМИРЕННИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ПАТРІОТ

Впливовий політичний діяч - член крайового керівництва Організації українських націоналістів (ОУН), голова Секретаріату Української головної визвольної ради (1943 – 1950)

Видатний військовик – командувач Української повстанської армії (УПА), генерал-хорунжий

Герой України

Напів-керівник (з українського боку) першого німецького іноземного легіону «Нахтігаль» (1941 - 1942), на посаді сотника
За освітою – інженер-будівельник

Сьогодні відзначається день його народження (30.06.1907 – 05.03.1950)

Народився у Львові, в сім’ї незначного чиновника, що згодом працював у суді на Львівщині. Зростав у атмосфері українського патріотизму.

Освіту отримав у Львівській Академічній гімназії. Переважними його оцінками були ДД («дуже добре»). Був членом юнацької організації «Пласт» (багатьом сучасним читачам більш зрозумілою є його американська форма – «скаути»). Згодом став студентом заочного курсу музичного інституту ім.М.В.Лисенка по класу фортепіано. Активно займався спортом.

У 1925 році став до лав нелегальної Української військової організації (УВО). Практично одразу, з дозволу її керівництва, вдався до замаху на польського чиновника, який керував освітою у Львові, займаючи при цьому анти-українську позицію. (Проте вбивчий постріл здійснив товариш Романа, а не він сам).

У тому ж таки 1925 році не був прийнятий до Львівської політеніки з політичних міркувань (очевидно, переб у вав у списках «неблагонадійних»), тому відправився на навчання до Німеччини (на той час – абсолютно нейтральною в питанні українсько-польських протиріч). Але вже через рік перейшов таки на 2-й курс Львівської політехніки, на відділ будівельної архітектури. Закінчив його та отримав диплом у 1934 році.

Великий термін навчання пояснюється тим, що у 1928 – 1929 рр. Роман Шухевич відбував військову службу в польській армії (в артилерійських військах).

Як член ОУН (пізніше – один з її керівників) організовував та приймав участь у всіляких акціях непокори польській владі та кількох збройних нападах з метою вилучення коштів для Організації. Окремим видом його терористичної діяльності були антенати – залякування політичних ворогів українського народу з використанням зброї та імітацією замахів на вбивство.

У політичній дискусії всередині ОУН щодо організації української армії, займав «крайову» (місцеву) позицію, разом з Степаном Бандерою та іншими. (Альтернативною точкою зору була армія в еміграції).

У 1934 році, після одного з політичних вбивств бойовиками ОУН, Роман Шушкевич, поряд з багатьма іншими , був арештований та ув’язнений. Перебував у концтаборі та в’язниці 2,5 роки, до 1937 р.

А вже чез рік після звільнення нелагально перейшов кордон з Чехією, щоб прийняти участь в роботі та набратися досвіду організованої військової діяльності у місцевій (теж нелегальній) організації «Карпатська Січ».

Надалі перебував у Румунії, Югославії, Австрії, виконуючи різні завдання ОУН.

У 1939-му повернувся на вимушену «батьківщину» - до Кракова. Тут розпочалася його діяльність під керівництвом полковника Андрія Мельника, одного з воєнних керівників ОУН (за межами України – ПУН) та ідеологічного супротивника С.Бандери.

В ажка міжнародна політична ситуація 1939 року призвела до нападу Німеччини та СРСР на Польщу. Щоб зберегти свою військову організацію, українські націоналісти в 1941-му обрали менше зло – сторону Німеччини, бо «совіти» всього за два роки свого правління над Західною Україну показали себе з найгіршої сторони (насильницька колективізація, депортація, ув'язнення та фізичне знищення усіх незадоволених). Було з чим порівнювати! Це було гіршим за багатовіковий польський гніт! І у 1941-му з'явилося з чого обирати.

ОУН мріяла про відновлення за допомогою Німеччини української державності, хоча в це й мало хто вірив. Акт відновлення Української Держави , що був прийнятий у Л ьвові 5 липня 1941 р., німцями був негайно оголошений незаконним. Наступним кроком німців став арешт Степана Бандери.

Тим не менше, за згоди окупаційної влади, у Львові було створено д ва іноземні легіони Вермахту ("Нахтігаль" і "Роланд"), укомплектовані українськими добровольцями, переважно з членів ОУН, які одразу ( вже 7 липня) були відправлені на схід (спочатку - БЕЗ ЗБРОЇ) і з 13 липня почали бойові дії проти червоної Армії поблизу Вінниці. Через кілька місяців усі ці вояки підписали однорічні контракти (з 01.12.41 по 01.12.42) на несення служби в німецькій армії.

Керівником першого з них, з українського боку, і був призначений Роман Шухевич.

Воїни "Нахтігалю" були одягнені у військову форму військ СС, але самих відповідних знаків цієї організації не мали, бо не були(!) її членами.

Аналогічно до того, як у наші часи армії багатьох країн світу мають дуже схожі зразки військових одностроїв (наприклад, російської і української армій). Проте це не робить їх спільниками. (У нашому конкретному прикладі - навіть навпаки).

Через невдоволення українців подальшими діями окупантів у тилу (зокрема, примусовим вивезенням частини населення на роботи в Німеччині), контракт найманців з німцями через рік не був подовжений, і легіон був розформований. Його керівництво (22 особи) німцями було заарештоване, а особ ов ий склад відправлен ий до складу інших частин німецької армії або поліції.

У Львові Роман Шушкевич скористався досвідом конспіративниї роботи і зник з поля зору гестапо.

Між іншим, дружина Романа, Наталя, за його згодою і сприянням, протягом кількох місяців переховувала у своєму домі єврейську дівчинку Ірину Райхенберг (Пізніше її відправили до сиротинця. Померла в Києві , більше як через півстоліття, у 2007 році).

Ото й уся "страшна" історія "Нахтігалю".

Справжні бойові дії за участю та під командуванням Романа Шухевича, проти німецьких окупантів, радянських партизанів та багатовікових пригноблювачів - поляків, почалися у 1943 році. А їх відголоски тривали до 1950 р.

Тепер напів-жартома подейкують, що коли б до нас непрохано прийшли навіть китайці, то УПА воювала б і проти них!

Це був дуже важкий період в історії новоутвореної УПА, який дуже ускладнювався розколом у керівництві ОУН. Його вивчення потребує дуже багато часу, тому у даній публікації детально не описується.

З 1944 году дії УПА під керівництвом "сина львівського адвоката" потрапили до поля зору більшовиків. З того часу й почалася не рівна боротьба між ними та волелюбивими українцями.

УПА, яка не мала чіткої і остаточної політичної програми та відповідних військових ресурсів, з самого початку була, фактично, приреченою на поразку. Проте вона продемонструвала усьому світу віковічне прагнення народу України до створення самостійної, суверенної держави. І саме в цьому є її ідеологічна перемога.

Найбільшим закидом відносно УПА (а, значить, і проти Шухевича) є "військові злочини", які вона, ніби то, чинила проти польського цивільного населення Волині.

Це питання теж потребує великої політичної дискусії, яка має проводится на основі глибокого вивчення проблеми. Безсумнівним є те, що значний пласт відповідної інформації накопичився під впливом радянської пропаганди та заявами деяких інших недругів України.

Водночас забувається, що аналогічні дії проводилися і усіма іншими сторонами воєнного конфлікту.

Врешті решт, командуванню УПА навряд чи був відомий зміст Женевских конвенцій та основ Римського права, що були прийняті у 1949 році. Правда, аналогічна обставина не дозволила керівництву Третього Рейху уникнути відповідальності за свої злочинні дії у 2-й світовій. Бо масштаби цих порушень були такими, що не викликали жодних сумнівів у своїй злочинній суті.

Постать Романа Шухевича є однією з найбільш их серед видатних борців за незалежність України.

Указом Президента України В.Ющенка від 12 жовтня 2007 р. Роману Шухевичу присвоєне звання Героя України (посмертно). За видатний особистий вклад в боротьбу за незалежність України.