Широке, загальнолюдське, ще дорелігійне пояття віри, звичайно заслуговує уваги і поваги.
Хтось чогось не бачив, а інший бачив. Один не чув, а інший почув, на власні вуха.
Іншого способу обміну інформацією, як віра на слово, в деяких ситуаціях може
й не існувати.
Віра (звичайна) базується на довірі однієї людини (чи групи осіб) іншій, як правило, значно більш авторитетній (через її компетентність, посаду, вік, грубу силу, тощо).
Задля більшої впевненості, у важливих або у вкрай неймовірних ситуаціях, людство вигадало систему свідків.
Закладений самою природою скепсис щодо всього оточуючого (через його реальну небезпечність), породжує невіру. Або показну "віру", коли твоє становище залежить від оточуючих та їх позиції.
З часом, після винаходу засобів надійної фіксації подій (фото, кіно, аудіо- та відеозапис), актуальність звичної віри поступово зменшилася. Людство мало не постійно стало вимагати переконливих доказів.
Іншим аспектом усього буття людини, з часів виникнення у неї мови і хоча б примітивного, але вже абстрактного мислення, стали її спроби встановити причини незрозумілих (а часто - й страшних) подій навколишнього середовища (грім, блискавка, землертус та інші, подібні стихійні лиха). А через знання цих причин, ще й спроби якось від них вберегтися.
На жаль, засобів дослідження природи (та й рівня розвитку розумових здібностей) у первісної людини було явно замало.
От набільш мудрі (в поняттях тих часів) представники людства й стали вгадувати (і вигадувати!), що й чому довкола них стається.
В своїй уяві вони створили якісь надприродні сили, яких назвали богами. І все "пояснили" решті людей.
І такий шлях еволюції свідомості людства воно пройшло скрізь, на будь-якому материку Землі, в будь-яких, навіть найбільш закритих і ізольованих від інших спільнотах. Бо такі "пояснення" тільки й можуть прийти в голову мудреців/шаманів, через відсутність наукової бази.
Заодно фантазувалися і історії усіх, найдавніщих своїх предків (записів же не було!) та історія існування і виникнення самого світу. Це вже з звичайної цікавості.
Оформлені у якісь перекази та вчення вони теж ставали якимось здобутком здобутком людства (та шаманів/учителів).
Та не тільки пояснення турбували людей. Ще більше хвилювала кожного очевидна кінечність його (і їх) життя. Своя, персональна, та свого оточення - членів сімей і соплемінників.
Гостра усвідомленість неминучості смерті (якої, мабуть, не мають інші представники живого світу нашої планети)
стала викликати справжній жах. Не тваринний, як прийнято говорити, а значно більший - людський.
Справжнім порятунком для психічного здоров'я і самого існування людей ставали вдало вигадані мислителями перспективи загробного життя. Це приносило хоча б якесь заспокоєння і давало надію на менш трагічний фінал, який постійно демонструвало людям саме життя.
Названі два фактори ("пояснення"
та "неостаточність" смерті), у поєднанні, і стали релігіями світу. Вони, як здавалося, давали людям шанс на якусь , як правило - більш позитивну подальшу перспективу.
І тому людство (скрізь!) заповзятливо сприймало релігію, як спосіб і частину свого життя.
Для посилення свого впливу, релігія, через своїх представників, виробила норми поведінки, які назвала мораллю (бо ніякої іншої юридичної основи регулювання заємовідносин людство не мало). І внесло в неї величезну кількість заборон, що, на думку розробників, повинно було полегшити життя (в першу чергу, самих розробників).
Порушників заборон скрізь очікувала страшна кара. У тім числі, й у "потойбічному" житті (пекло і подібне). Або й спалення на вогнищі.
Більше того, в набільш примітивних релігійних течіях запроваджувався ще й механізм принесення жертв, абсолютно ні в чому невинних, часто - найкращих своїх соплемінників. Щоб задобити своїх божеств...
А для чого представникам релігії треба було (як і зараз) посилювати свій вплив? Для того, щоб "законно" закріпити свій привілейований матеріальний стан. (У цьому відношенні ситуація і зараз практично не змінилася).
Оце й уся, в загальному вигляді, історія релігії (будь-якої)
Догми і постулати релігій практично мають силу закону (в ряді держав, так і без будь-якого "практично"). І в цьому їх страшна сила.
Але всі вони мають і один величезний недолік - повна відсутність наукової доказової бази. Вона або фальсифікується (як багатотонні запаси "святих мощів", наприклад), або просто проголошується зайвою, не потрібною і шкідливою.
В релігійні постулати треба просто вірити!
І на цьому закінчується правомірне вживання слова "віра" у його головному, ще первісному значенні (дивись початок глави). Через оте саме "треба".
Пройшли віки і тисячоліття. Людство суттєво порозумнішало. Але не стало (за окремими винятками) менше боятися смерті. Бо цей страх бере своє походження ще з первісного його стану, тваринного інстинкту самозбереження. І це залишає чималу основу для збереження існування релігій в усьому світі.
Проте досягнення науки за останні тисячоліття і віки зробили справжній переворот у житті та свідомості людини. Усе (чи майже все) з того, що зазвичай цікавить пересічну людину, стало зрозумілим і давно пояснене.
Науково-технічними досягнення користуються як звичайні люди, віруючі, так і їх духовні поводирі. Як і невіруючі, атеїсти (а- теїсти, або без- божники). Хоча релігя давно перетворила останнє слово мало не в лайливе.
Космічні дослідження, електрична енергія, телебачення (у т.ч., супутникове), мобільні телефони, комп'ютери, засоби транспорту, прогноз погоди, сучасна агротехніка, медицина і фармакологія. Багато хто з розумних людей погодиться відмовитися від усього цього?
А в основі всього названого лежить позарелігійний науково-технічний прогрес. Навіть коли автори окремих революційних винаходів вважали (чи й досі вважають) себе віруючими.
Свою атеїтичну сутність мимоволі доводить кожен, хто вмикає електричну лампочку. Бо всі інші види енергії перетворюються в електричну завдяки відкриттю і використанню фізичних законів природи.
Усі ці відкриття мають наукову, доказову, експериментальну базу, тому сліпої віри в себе не потребують. І усі люди, хоча б опосередковано, мимоволі їх визнають.
Академія наук Ватікану, ще до 2-ї світової війни, відкрила явище безперервного розширення Всесвіту (це зробив особисто її президент Жорж Леметр), а зовсім нещодавно, років два тому, визнала правильною і теорію Великого вибуху. Ото ж, для розмов з Ейнштейном і астрофізиками у неї була (і є) одна тематика і лексика, а для втіхи віруючих - зовсім інша.
І з цього зараз ніхто й там не робить великої таємниці.
Щоб стати переконаним атеїстом, наразі достатньо подолати в собі тваринний страх смерті і безпідставні надії на потойбічне життя. Для цього достатньо й посереднього рівня інтелекту.
Безмежний довколишній досвід кінечності життя (не тільки людей, а й усього тваринного та навіть рослинного світу) робить якісь ілюзорні надії абсолютно марними.
Ну то й що, що помремо? Іншим більше місця і ресурсів залишиться!
Головне, прожити своє життя достойно!
Позарелігійна мораль теж існує і в головних рисах не надто відрізняється від церковної. А до того ж, вона суттєво посилена юридичними нормами.
На жаль, в радянські часи існувала тільки одна форма атеїзму - войовнича. Замість терплячого донесення до людей простих, очевидних істин, велося неприховане винищення усіх атрибутів релігії та їх служителів.
Ці процеси особисто я глибоко засуджую.
Разом з тим, знаходячись на позиціях лояльного атеїзму, залишаюся непримиренним опонентом будь-яких брехливих, нахабних, наївних (чи відверто дурних) релігійних тверджень, виступів чи публікацій.
Щоб говорити зі своїми супротивниками однією з ними мовою, я фундаментально вивчив (хоча й не па пам'ять, звичайно), у повному обсязі, двома мовами, "Святое Писание" (Библия РБО, ВЗ, НЗ і Псалтирь), повне "Святе Письмо" (УБТ), окремі видання НЗ (обома мовами) і Апокрифи.
Не обмежившись християнським текстами, я повністю пройшов Коран і повчальні Хадиси (це святі ісламські тексти). Обидва ці джерела - російською.
Щоправда, з релігійними текстами народів Сходу ознайомився тільки "здалеку" і вибірково (буддизм, індуїзм та зовсім мало - конфуціанство). Але в достатній мірі, щоб відчути повагу до древньої культури цих народів.
Читав, багато фрагментів перечитував по багато разів. Деякі видання вже розсипаються від моїх нескінченних звернень.
І що, я став віруючою людиною?
Та навпаки! Це вдумливе читання, з порівняльним аналізом, може перевести будь-якого віруючого у розряд атеїстів.
(Саме тому Біблію століттями й забороняли перекладати національними мовами, і ще століттями дозводяли користуватися нею тільки священникам).
І от я, атеїст, хоча й лояльний. Правда, був ним ще змалечку, хоча й на інтуїтивно зрозумілому рівні.
На мій погляд, не позбавлений цікавості оригінальний (в розумінні - мій власний) математичний аналіз причин релігійності суспільства і окремо взятої особи.
У своїх закордонних поїздках я відвідав дуже багато місцевих релігійних місць і святинь. Майже до всього (вибачайте!) доторкувався власними руками.
І земля піді мною не провалилася, і грім не вдарив, і блискавка не позначила нічий гнів. І навіть місцеві священнослужителі не обурювались, хоча я й не робив традиційних пожертвувань. І навіть не хрестився (в християнських "святих" місцях).
Просто вів себе, як вихована людина. Або тихий прибулець. )))
Нагору